May 7, 2024
 | 
written by 

Стисла історія заперечення та викривлення Голокосту

Заперечення та викривлення Голокосту не є чимось новим. Знання історії заперечення та викривлення Голокосту – від доби нацизмі досьогодні – може допомогти нам краще розпізнати застосування цієї тактики. Це може застерігти нас від того, щоби повірити в таку дезінформацію та поширювати її далі, що шкодить демократії та ставить під загрозу відкриті плюралістичні суспільства.1

ВИТОКИ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ТА ВИКРИВЛЕННЯ ГОЛОКОСТУ

Спроби заперечити чи викривити факти про Голокост почалися під час самого Голокосту.

Облудна мова нацистів, евфемізми та оманливі словесні позначення приховували та подавали в гарному світлі нацистську політику винищення. Нацисти вживали термін “особливе поводження “ (Sonderbehandlung) з євреями, аби приховати вбивства євреїв, що їх чинили нацисти та їхні колаборанти. Термін “остаточне розв’язання(Endlösung) єврейського питання“ насправді позначав систематичне масове вбивство євреїв.

Нацисти та їхні колаборанти активно нищили сліди Голокосту. Нацисти змушували ув’язнених євреїв ексгумувати масові поховання та знищувати тіла жертв. Нацисти позначили цю операцію кодовою назвою - "Акція 1005 ". Згодом нацисти вбили тих в’язнів-євреїв, яких вони змусили приховувати сліди нацистських масових злочинів.

Нацисти також створювали неправдиву чи облудну картину своїх злочинів для того, щоби стримувати критику з боку міжнародної спільноти. Певною мірою, ці спроби зазнали успіху. Прикладом успішних зусиль нацистів приховати справжню природу своїх злочинів є нацистська пропаганда, яка ввела в оману представників Даньского та Міжнародного Червоного Хреста під час їхнього візиту в ґетто Терезієнштату в 1944 році. Ці представники повірили у фальсифіковану нацистами презентацію гетто, яке "«причепурили" незадовго до їхнього візиту. Нацисти подбали про те, щоби приховати жахливі житлові умови за фасадом нормальності, а представники Червоного Хреста проігнорували ті нечисленні ознаки лиха, які вони змогли побачити.  

МАРҐІНАЛІЗАЦІЯ ЄВРЕЇВ-ЖЕРТВ ПІСЛЯ ВІЙНИ

В роки безпосередньо після Другої світової війни Голокост нечасто виступав предметом зацікавлення для широкого загалу.²  

У комуністичній Східній та Центральній Європі, офіційні наративи позиціонували комуністів як головних жертв нацистів та їхніх колаборантів. Офіційні наративи не згадували про те, що антисемітизм відігравав центральну роль у політиці нацизму та в геноциді єврейського народу. Цей брак уваги також сприяв тому, що в регіоні надалі ширився антисемітизм, часто у поєднанні з міфами про міжнародну змову євреїв та імперіалістів.³ 

У багатьох країнах – на політичному рівні, майже без винятків серед науковців, та широкого загалу – панувало мовчання щодо злочинів нацистів та їхніх колаборантів. Брак публічного зацікавлення щодо Голокосту підсилював антисемітизм, поширений серед широкого загалу після війни й аж до 1960х років. Післявоєнні комуністичні уряди воліли натомість просувати героїчні міфи, що перебільшували вплив національних рухів опору.⁴

ПОЯВА МЕРЕЖ ІЗ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ГОЛОКОСТУ

Одразу по завершенні війни зростали мережі осіб, які заперечували Голокост.⁵ У Франції, де такі мережі вперше з’явилися, автори, що заперечували Голокост, піддавали сумніву достовірність свідчень про масові вбивства євреїв. У Німеччині та Австрії автори-антисеміти теж намагалися виправдати злочини нацистського режиму та реабілітувати його провідників. Постали видавництва, що зосередили діяльність на поширенні антисемітських текстів, які заперечували чи викривляли факти про Голокост.  

У 1978 році міжнародна мережа осіб, що заперечували Голокост але позиціонували себе як експерти, створили Інститут Перегляду Історії (Institute of Historical Review або IHR). На початок 1990х, ця мережа заперечувальників Голокосту активно публікувала тексти за допомогою IHR. Ці публікації спиралися на хибну логіку, історичні джерела, вилучені з контексту, та ненаукові інтерпретації цих джерел. Сьогодні ці тексти, а також відеозаписи надалі ширяться в інтеренеті під виглядом серйозних наукових досліджень.  

Проте науковці та суди ґрунтовно спростували ці матеріали. В основоположному процесі Ірвінґ проти видавництва Penguin Ltdзаперечувальник Голокосту Девід Ірвінґ програв позов за звинуваченням у наклепі проти історикині Дебори Ліпстед. Суддя Чарльз Ґрей виголосив вирок, що Ірвінґ «неправдиво презентував та викривив свідчення, які були для нього доступні» й був "активним заперечувальником праворадикальних екстремістів, які просували неонацизм".⁶

ВІД ЗАПЕРЕЧЕННЯ ГОЛОКОСТУ ДО ВИКРИВЛЕННЯ ГОЛОКОСТУ СЬОГОДНІ

Хоча сьогодні досі можна зустріти заперечення Голокосту в інтернеті, в мейнстримних колах рідко заперечують Голокост. Натомість історію Голокосту часто викривлюють. Протягом останнього десятиліття, коли соціальні інтеренет-мережі посилили політичну поляризацію, ефект бульбашки та небезпечні форми націоналізму, викривлення Голокосту набрало обертів. Тоді як технічні компанії не здатні ефективно протистояти викривленню фактів, цифровий світ надає більші можливості для поширення викривлених тверджень про Голокост шляхом маніпуляцій та дезінформації.

Викривлення Голокосту існує на всіх суспільних рівнях і в багатьох різних контекстах. Дехто свідомо викривлює факти про Голокост для просування антидемократичної політичної програми або легітимізації складної національної історії. Інші роблять це несвідомо, оскільки недосить обізнані про Голокост. Викривлення Голокосту, приміром, можна вбачати у національному законодавстві, що спрямоване зняти відповідальність із певних націй, у публічних висловлюваннях на підтримку такого законодавства, у правових рішеннях, які скасовують судові вироки проти нацистських колаборантів, у риториці, яка вдається до неправомірних історичних порівнянь, а також в онлайн-дезінформації.  

Викривлення Голокосту не завжди є свідомим виявом антисемітизму. Однак, незалежно від мотивації, викривлення Голокосту підсилює наративи про гадану расову нерівність, що їх взяли на озброєння антисеміти. Такі ідеології загрожують плюралістичним відкритим суспільствам та підважують моральні засади, на яких стоять потужні демократії. Вони є загрозою для кожного.

НАША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Ми поділяємо відповідальність за те, щоб зупинити викривлення фактів про Голокост, щоби вивчати історію Голокосту на підставі достовірних джерел, та заохочувати інших #ЗахиститиФакти у соціальних інтернет-мережах.  

Разом ми модемо побудувати світ, який скаже «ні» викривленню фактів.

ДІЗНАЙСЯ БІЛЬШЕ ПРО ІСТОРІЮ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ТА ВИКРИВЛЕННЯ ГОЛОКОСТУ.

  1. Цей текст є скороченим викладом публікації "Historical and Geographical Contexts," у Бріджит Бейлер, Джуліан Ветцель і Роберт Вільямс (ред.), Understanding Holocaust Distortion: Contexts and Examples.. Рукопис у процесі підготовки до друку, 2021.
  2. Це не означає, що свідчення про Голокост не були доступні для публіки. Післявоєнні судові процеси, в яких фігурувала велика кількість свідчень і які привернули широку увагу засобів масової інформації, не спричинили громадських дискусій про Голокост. Вступний огляд судових процесів можна прочитати в і статтях Енциклопедії Голокосту Американського Меморіального Музею Голокосту на відповідну тему. Так само мали місце зусилля зі збору свідчень людей, які пережили Голокост, про антисемітизм та переслідування євреїв. Бібліотека Вінер (Wiener Library), під проводом голови відділу досліджень доктора Еви Райхман зібрало 1300 свідчень сімома мовами, протягом сімох років у середині 1950х. Цей проект розпочався саме тоді, коли завершилися інші, раніші проекти зі збору свідчень.Колекція нині доступна онлайн.
  3. Див., наприклад, процес, проти Сланського в Чехословаччині 1952 року. Це був антисемітський показовий процес, який зобразив чехословацьких євреїв як імовірних зрадників та агентів Заходу.
  4. Приміром, див. про випадок Нідерландів: Saskia Hansen and Julia Zarankin, "A Founding Myth for the Netherlands: The Second World War and the Victimization of Dutch Jews" in in Reflections on the Holocaust, ed. Julia Zarankin (New York: Humanity in Action, Inc. and authors, 2011), 106-117.
  5. Детальний огляд розвитку цих мереж і проникнення літератури з заперечення Голокосту в мейнстрим див. у публікації: Deborah Lipstadt, Denying the Holocaust: The Growing Assault on Truth and Memory (New York: Penguin Books, 1993).
  6. Повний текст вироку див.: https://phdn.org/archives/www.david-irving.de/docs/irvingjudgment.pdf.

The views expressed by the individual contributors to the blog do not necessarily reflect those of the Council of Europe, the European Commission, the International Holocaust Remembrance Alliance, the OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR), the United Nations, UNESCO, or officials of Member States of the Council of Europe, the European Commission, IHRA, the OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights, the United Nations and UNESCO.

Latest News

This 27 January, Counter Holocaust Distortion Through Education

In honor of the International Holocaust Remembrance Day, the Council of Europe has joined #ProtectTheFacts to raise awareness about Holocaust distortion along with partners – the European Commission, the IHRA, OSCE’s Office for Democratic Institutions and Human Rights, together with the United Nations and UNESCO.
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

What can we do to counter Holocaust denial and distortion?

A new report by UNESCO and the United Nations, in partnership with the World Jewish Congress, finds that over 16 per cent of material (more than 3 in every 20 posts) on social media platforms talking about the Holocaust denies or distorts its fundamental facts.
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Commemorating the Roma victims of the Nazi regime on 2 August

Join the campaign #ProtectTheFacts and its partners, the IHRA, European Commission, OSCE’s Office of Democratic Institutions and Human Rights, the United Nations, and UNESCO, in commemorating the Roma victims of the Nazi era.
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ